Леді Ю: "ориентация - север!"

Як би це не було прикро, але доводиться з превеликим сумом констатувати, що теперішня політика українського уряду на чолі з Юлією Тимошенко підтверджує найгірші припущення та найтривожніші очікування. Різка, на 180 градусів зміна курсу нині видається доконаним фактом, як стали ясними і справжні стратегічні цілі, що переслідуються Леді Ю.

В низці останніх подій, що підтверджують кардинальну й вже, здається, остаточну переорієнтацію на північ, звертають на себе увагу такі:

- голосування фракції БЮТ щодо Грузії, яке фактично зруйнувало національно-демократичну коаліцію у ВР;

- укладання в Москві асиметричних, невигідних, а точніше сказати - кабальних для України газових контрактів, що створюють всі умови для банкрутства "Нафтогазу" в недалекому майбутньому та передачі РФ української ГТС в якості розрахунків за стовідсотково прогнозовану неплатоспроможність й борги;

- Мюнхенський спіч голови Камбіну Юлії Володимирівни про відмову України від вступу до НАТО та чітка мотивація цього небажанням сваритися з Росією;

- відставка патріотичного міністра закордонних справ України Володимира Огризка за гідну й адекватну відсіч черговому прояву російського великодержавного хамства по відношенню до України. Голосування у ВР, в якому вирішальною виявилася позиція депутатів-БЮТівців, стала демонстративним цинічно-зухвалим актом приниження української національної гідності на догоду Кремлю;

- неодноразово озвучені Юлією Тимошенко наміри оновити склад уряду, зокрема замінити його гуманітарну частину, яка нині здійснює державницьку політику в системі народної освіти, науки та культури, спрямовану на відродження української національної історії та пам'яті. З огляду на логіку подій, це зробить можливим прихід на звільнені посади антипрезидентських й антидержавницьки налаштованих кадрів, в тому числі представників біло-блакитно-червоної 5 колони;

- перемовини зі "стратегічним ворогом України - Росією" (так цілком справедливо назвав РФ колишній БЮТівець, багаторічний дисидент та політв'язень, Герой України Левко Лук'яненко) про виділення на нез'ясованих умовах п'ятимільярдного кредиту. Факт проведення переговорів Тимошенко спочатку категорично заперечила, а потім сама ж підтвердила, коли знайшла своїм діям "підходяще" пояснення.

Ці та інші події видаються ланками одного ланцюга, послідовно здійснюваними кроками в обраному Ю.В. Тимошенко та нав'язуваному нею країні напрямку подальшого розвитку, а точніше - занепаду.

Таке загравання української прем'єрки з Росією загрожує Україні втратою незалежності від Москви не лише в зовнішній, але й у внутрішній політиці. Подібне "крутіння попою" перед кремлівськими карликами давно перейшло всілякі межі пристойності. Здається, пані переплутала державні інтереси з особистими і тепер торгує Україною, ніби веде свій власний бізнес, намагаючись виторгувати собі президентську посаду.

Все це супроводжується відвертою брехнею Тимошенко та урядовців з її "кАманди" в оцінках як поточної економічної ситуації, так і резонансних політичних подій (заперечення існування аналітичної доповідної Віктора Пинзеника; викривлення теми закритого засідання РНБОУ та суті запланованих рішень і т.д. і т.п.), наклепами та образами на адресу Президента України Віктора Ющенка й регулярними бандитськими рейдами бойовиків з числа депутатів від БЮТ по судах та інших державних установах.

Агресивна та послідовна реалізація такої "політики" переконує в серйозності намірів очільниці уряду здобути будь-якою ціною бажаний результат - стати одноосібною господаркою країни.

Найприкріше те, що колишня "помаранчева" ніби змагається з "біло-блакитним" Януковичем за те, хто з них дужче вислужиться перед Кремлем і здобуде більшу прихильність Москви, а відтак і санкцію на президентство в Україні.

Розвиток подій навіяв автору матеріалу вкрай непривабливу картину одного з жахливих варіантів ймовірного майбутнього України, грізні чорні контури якого вже проступають на обрії, а країна невпинно до них наближається.

Отже, якщо головними претендентами на президентський пост будуть ці два кандидати, то хто б з них не був обраний - і в цьому справжня трагедія для України - її майбутнє після 2010 року мені видається наступним.

Демократичні перетворення, яким наприкінці 2004 року відкрив шлях Майдан, будуть згорнуті. Свобода слова знову стане удаваною, оскільки вона залишиться лишень для певного кола політиків - представників правлячої біло-блакитно-червоної коаліції. На телевізійних каналах, як і нині, все ще залишатиметься безліч ток-шоу, але на них, як в "старі добрі" кучмівські часи будуть ті ж самі обличчя й жодного представника опозиції!

Хоча траплятимуться і виключення: запросять когось з опозиціонерів, проте в студії зроблять все, аби політики з колишнього помаранчевого табору були сприйняті глядачами як невдахи, клоуни, неадекватні люди. Над цими запрошеними відверто глузуватимуть та насміхатимуться як їхні опоненти, яким зазвичай на таких програмах забезпечуватиметься чисельна перевага, так і відповідним чином підібрані хронікери, експерти, журналісти. І все це - під гучні оплески студійної аудиторії.

Докорінних змін зазнає історія України. В "найкращому" варіанті, тема ОУН-УПА зійде з телевізійних екранів, наукових видань та представницьких форумів, знову опинившись в глибокому підпіллі, в найгіршому - воїнів-упівців тавруватимуть як фашистів й гітлерівських поплічників у телерадіоефірі, на освітянських зібраннях, в друкованій пресі та в наново складених підручниках з історії.

Голодомор 1932-33 років визнають за суто природне лихо і то з наслідками, значно перебільшеними "фальсифікаторами" від Ющенка. Нова інтелектуальна "еліта", що прийде на керівні посади у Міносвіти, Держкомархів та науково-дослідні інститути після зміни влади, рішуче заперечить штучний характер голоду 1932-33 рр. та його етнічну основу. Голодомор перестануть вважати навмисно зорганізованим, вживання слів "геноцид українців" опиниться під забороною.

Російській мові буде надано статус державної, що спричинить різке скорочення вживання української - фактично це рішення стане законодавчим оформленням нерівних можливостей для розвитку обох мов, воно підірве позиції української та закріпить панівний статус російської. Природно, що після цього різко зменшиться кількість українських шкіл і, натомість, значно побільшає російських. Російська мова отримає преференції в державних установах й культурних закладах, ЗМІ та інших сферах.

По країні підуть хвилі "фестивалів слов'янської культури й мистецтва", а також науково-практичних конференцій, присвячених спільній історії "братніх народів". Всі ці заходи з переважною більшістю російських учасників будуть об'єднані єдиною, сказати б, "просвітницькою", слов'янофільською тематикою.

Псевдомистецькі форуми, як от "Славянские песни", "Славянские голоса", "Мы - славяне!", "Славянское братство", "Братья-славяне","Славянский стиль", "Славянская мозаика", "Славянская альтернатива", "Славянский мир", "Славянское единство" матимуть на меті всіляко підкреслювати спорідненість російської й української культур та нав'язувати українському суспільству їхнє сприйняття як чогось цілісного і неподільного.

На так званих науково-практичних конференціях з цілими десантами московських вчених насаджуватимуться лишень російські погляди та версії історичних подій, повністю відповідні офіційній лінії Кремля.

Це будуть такі собі антиєвроінтеграційні, антинатовські й антиамериканські дійства, на яких "славянский мир" протиставлятиметься західному - ворожому в розумінні організаторів заходів, й натомість оспівуватиметься воз'єднання братніх народів України, Росії і Білорусі задля противаги неслов'янам та "небратнім" слов'янам.

Зрадниками "слов'янської єдності" будуть проголошені болгари, чехи, словаки, словенці, поляки, македонці, хорвати - ті, чиї країни вступили до НАТО. Таке практичне втілення отримає розгорнута офіційна державна пропаганда "слов'янської ідеї" для України - курсу на подальше зближення з Росією, а насправді - цілковите й остаточне поглинання нею української держави. Відтак українець на своїй рідній землі дедалі більше ставатиме упослідженим й ущемленим як в культурній, так і політичній сферах.

Музей "Радянської окупації" перетворять на музей "Радянської Слави". Буде розпочато кампанію з реабілітації Сталіна та виправдання сталінізму. По всій країні почнуть відновлювати пам'ятники комуністичним тиранам і більшовицьким катам, російським царям та імператрицям, політичним діячам різних історичних епох, пролетарським письменникам і знову заходяться перейменовувати вулиці на честь радянських вождів тощо. Справжнім знущанням над українством виглядатимуть влаштовувані владою на таких заходах виступи одягнутих у вишиванки співочих ансамблів й танцювальних колективів, бандуристів, кобзарів.

Зрозуміло, що за таких умов на євроатлантичній інтеграції країни буде поставлено великий хрест, її відвернуть не лише від НАТО, але й Європейського Союзу. У такий спосіб Україна фактично втратить самостійність у здійсненні зовнішньої політики, яка стане повністю залежною від Росії й підконтрольною Кремлю.

Газотранспортна система України таки буде повністю передана Росії, що лишень зміцнить фактичну російську окупацію колись вільної демократичної країни з тотальним нав'язуванням їй російських стандартів у всьому: соціально-політичному житті, національно-культурній, історичній сферах.

Разом із втратою політичних та громадських свобод, євроатлантичного вектору розвитку країна повністю загубить і свою національну ідентичність, фактично перестане бути Україною.

"Юлєпут". Фотоколаж взято з "Народної правди" /УП/

І цей вирок українському майбутньому починає проголошуватися вже зараз. Чи мені щось наверзлося? Дай, Боже, аби це страхіття залишилося б маревом, що ніколи не справдиться. Хоча мені все ж таки здається, що викладені гіркі пророцтва мають всі шанси здійснитися, якщо не вдатися до радикальної корекції нинішньої ситуації.

07.03.2009

Читай також:

Словничок для "просто" Юлі,
або
Цей жахливий, жахливий, жахливий мАсковскій акцент

Прослуховуючи промови прем'єр-міністра України, лідерки БЮТ Юлії Тимошенко, мимоволі звертаєш увагу на численні й постійно повторювані нею ті ж самі словесні огріхи, мовні ляпи. Вербальні вихиляси, якими Леді Ю вперто й невтомно ошелешує публіку, давно набули ознак "хронічної хвороби", яка лишень дедалі прогресує: перспективи на одужання й близько не проглядаються. >>>