"Секретарша" - не посада, а ознака сімейного стану

Українець - особа чоловічої статі, жінка - українка, грузин - грузинка, казах - казашка, туркмен - туркменка, англієць - англійка. А як назвати людину, яка народилася в Греції? Він - грек, а вона? За аналогією до попереднього мало б бути гречка, але ж це - назва рослини, а жінка - грекиня або гречанка. Так само щодо жителів Туреччини: турок - туркеня або турчанка. Жінка німецької національності - німкеня, значно рідше вживається німка, що видається природнішим.

А як назвати уродженців Фінляндії? Усі вони фінни, чоловік - фінн, а жінка - фінка. Назви фінн, фінни пишуться з двома "н", а фінка і прикметник фінський (наприклад, Фінська затока) - з одним "н". Чому так? Виявляється, що коли після подвоєного приголосного в корені слова йде суфікс, то одна з цих двох літер може не писатися. У слові "фінка" суфікс -к-, у слові "фінський" - -ськ-, тому всі словники фіксують їх написання з одним "н".

Більшість назв, професій, якими володіють жінки, утворюється додаванням певного суфікса до того слова, що означає назву професії чоловіка. Наприклад: монтажник - монтажниця, лікар - лікарка, вчитель - вчителька. Проте є іменники, які мають лише форму чоловічого роду: токар, слюсар, монтер, інженер, доктор, доцент; інші - тільки форму жіночого (праля, покоївка).

Якщо юнак-друкар випускає книжки, то дівчина-друкарка має зовсім іншу роботу - працює на друкарській машинці, знімає копію з різних документів, рукописів. Дехто каже на неї "машиністка", але з погляду сучасної літературної мови цього робити не варто. І вже зовсім не можна вжити слова "машиністка" щодо жінки, яка водить поїзди, керує краном і т. ін. Вона машиніст, а не машиністка.

А ось ще одна невідповідність: швець шиє або лагодить взуття. За логікою швачкою слід було б називати жінку, яка виконує цю роботу. Насправді ж швачкою називають жінку, яка шиє не взуття, а білизну, легкий одяг. Верхній одяг шиє кравець, а про молодого і недосвіченого кравця можна сказати ще "кравчина". Жінка, яка виконує кравецьку роботу, - кравчиня або кравчиха. Якщо перше слово цілком закономірне (кравець - кравчиня, як майстер - майстриня), то друге мало б називати тільки дружину кравця - як швець - шевчиха, коваль - ковалиха, бондар - бондариха, Парусенко - Парусенчиха.

Ну, а якщо хлопець працює рахівником, то дівчина - теж рахівник, а не рахівниця, бо таким словом називають прилад для лічби.

Майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона іменується офіційно - за штатним розкладом, у наказах. Але в побуті, в неофіційній мові здебільшого вживають слово "секретарка". Отже, ту саму людину можна назвати одночасно словом у чоловічому і в жіночому роді - секретарем і секретаркою. Це буває, якщо йдеться про технічну посаду. А жінка на адміністративній або виборній посаді - тільки секретар: "Зустрів секретаря партійної організації Ніну Шевчук", "Звернувся до секретарки комісії Дорошевської".

Отже, секретар або секретарка - залежно від значення, але ні в якому разі не "секретарша", бо це слово поширене в розмовній мові, фактично означає "дружина секретаря".

Може виникнути питання: невже назви професій жінок ніколи не закінчуються на -ша? Адже, справді, всім ясно, що не можна говорити "касирша", "лікарша", а тільки "касир" або "касирка", "лікар" або "лікарка". І все-таки "законно" вживані слова на -ша знайти можна.

Суфікс -ш(а) звичайно мають назви, що означають жінок за званням або посадою чоловіка. Якщо чоловік генерал, то дружина генеральша, адмірал - адміральша. Таким чином, коли ми кажемо про жінку, що вона директор (або директорка), то це означає, що вона працює на цій посаді, а директорша - дружина директора. Але й тут не без відхилинь. Білетерша - дружина білетера, але водночас так нерідко (поряд з "білетерка") називають особу жіночої статі, що перебуває на посаді білетера.

Отже, в назвах осіб жіночої статі є багато суперечливого, навіть парадоксального, але із зростанням культури мовлення і ця група лексики з кожним роком стає дедалі більш унормованою.

/СПЕЦКОР, мандруючи "Країною слова" - К.: Веселка, 1986./