ЧУЖИЙ серед СВОЇХ

В одній з нещодавніх авторських телепрограм журналіст ДОДТРК Фідель Сухоніс, ведучи бесіду з місцевим політтехнологом Андрієм Золотарьовим, дозволив собі некоректний вислів в бік достойного політика - щирого патріота, правдивого прихильника Української Національної Ідеї, депутата Верховної Ради 3-4 скликань, лідера партії Всеукраїнське об'єднання "СВОБОДА" Олега Тягнибока. Пан Фідель легко й презирливо назвав парламентарія, представника правого руху, "клоуном", призначивши йому в пару ліву екстремістку Вітренко. При згадці прізвища народного обранця політтехнолог Золотарьов не проминув нагоди нагадати, що він вже характеризував Тягнибока в ефірі обласного ТБ "клінічним випадком".

Обидва - тов. Сухоніс і тов. Золотарьов - вже ставали героями публікацій СПЕЦКОРА. Про першого мова йшла в статті "Ще раз про свободу слова...":

" ...Суспільну важливість професії журналіста важко переоцінити. Та якщо замість обстоювання свободи слова - неодмінного атрибута й одночасно запоруки демократії - журналіст свідомо перетворюється на знаряддя цілеспрямованої маніпуляції громадською думкою, "промивання мізків" широких електоральних мас, це стає вкрай небезпечним. Найстрашніше, коли він не відчуває через це морального дискомфорту, потреби чинити цьому спротив, сприймаючи стан, в якому перебуває, звичним і природним. Відтак, сам перетворившись на гвинтик пропагандистської машини, він сприяє появі таких самих гвинтиків по той бік екрана, радіодинаміка, серед читачів газет. Це загрожує суворими наслідками для країни. Не гідно, коли громадянська позиція творчого працівника ЗМІ поступається виключно меркантильним інтересам.

Не робить честі журналістові й дволикість, яка, приміром, так притаманна співробітнику ДОДТРК, ведучому прямого ефіру Фіделю Сухоносу. З одного боку, за свої чесноти не без матеріального зиску він пошанований у далекій діаспорі та відвідує українську громаду Детройту на запрошення Комітету Сприяння Українській Демократичній пресі в Україні, а з іншого - спокійно проводить надзвичайно запопадливі інтерв'ю з прихильниками не демократичного лідера, улюбленця в тому числі і української діаспори В. А. Ющенка, а... Януковича та самим Віктором Федоровичем, пророкуючи йому президентство і вимолюючи зустріч з ним вже в новій якості! При цьому в особистих бесідах, зокрема з автором статті, жаліється на неможливість висловлення чи то проявлення в професійній діяльності власної громадянської позиції. Слід зазначити, перед переголосуванням він наважився прикрасити своє авто помаранчевими стрічками, та мимоволі закрадається сумнів, чи не мав він при цьому навсяк-провсяк у "бардачку" біло-голубі?" (кінець цитати).

Шкода, що українська діаспора в Америці не має можливості дивитися Дніпропетровське обласне ТБ у повному обсязі. Може, Сухоніс і возить їм касети із записами деяких своїх передач, в яких він "за" українську Державність, Соборність, мову, Церкву, культуру, традиції, але факт, що не зізнається й не показує оте огидне інтерв'ю з проросійським кандидатом (колись рецидивістом зі здобутим на зоні прізвиськом "Хам") та низку інших теленеподобств власного виробництва на догоду павленкам і чижам.

Важко уявити, який шок спіткав би щирих українців по той бік океану, якби вони побачили іншого, незнаного ними - справжнього Сухоноса. Все американське українство, за люб'язного сприяння якого той регулярно здійснює далекі трансатлантичні подорожі, видає книжки, глянцевий журнал та й поповнює свої статки, щиро вболівало за Народного кандидата і у відомі буремні події, коли визначалася доля України, стало Помаранчевим і як могло, сприяло перемозі Свободи й Демократії на Батьківщині. В той же час у себе в Україні Сухоніс... лаяв жовто-гарячих і співав оди біло-блакитним, використовуючи помаранчеву символіку не інакше як прикриття.

Щоб тоді залишилося від нещасної України, якби Янукович, якому Сухоніс віщував перемогу, таки б переміг? Чого в такому разі варті передачі Фіделя Анатолійовича на захист та відродження українських звичаїв? Що це, як не прояв "ряженого козацтва", телевізійної "шароварщини" та іншої клоунади?

То хто ж більший клоун: палкий націоналіст й активний учасник Помаранчевої революції, який постійно перебував в епіцентрі найгарячіших подій, сприяючи перемозі Свободи (в тому числі і СЛОВА) в Україні, народний обранець Олег Тягнибок, чи українізований денді-блазень Фідель, готовий обвішаним помаранчевими стрічками танцювати під дудку "біло-блакитних" їм на втіху?

Щодо урівняння Тягнибока з Вітренко. Ніхто не проти, аби ненормальні явища так і називати, тим більше, що вони широко відомі й безсумнівно й однозначно є поза нормою. Але співставляти незрівняні по своїй суті речі - абсолютно несправедливо й тим більш неприйнятно для журналіста. На яких глибинних політологічних дослідженнях, знаннях і висновках грунтувався Сухоніс, даючи некоректне визначення Тягнибоку? Хіба що лише на відомих кадрах, продемонстрованих свого часу режимним "Інтером"?

Чи відомо пану Фіделю про справжній перебіг подій на горі Яворині, про судові процеси, виграні в "Інтера" Тягнибоком? Що він взагалі знає про Тягнибока як людину, політика? Чи бачив він прямий ефір Олега Ярославовича з тієї ж обласної студії телебачення в "Теледебатах" з Віталією Шиловою? Поважний гість аж ніяк не ідентифікувався з даним Фіделем означенням. (Стенограму ефіру - "СВОБОДУ не спинити?" - й пропоновану очолюваною Олегом Тягнибоком партією Програму захисту українців дивись на головній сторінці "СПЕЦКОРА")

Вище наведені претензії й запитання СПЕЦКОР спробував висловити безпосередньо тому, кому вони адресовані. Зателефонував Сухоносу. Фідель Анатолійович був якраз на робочому місці, в своєму кабінеті. Телеведучий, добре пам'ятаючи про статтю СПЕЦКОРА "Ще раз про свободу слова" (у січні поточного року, після того як вона була розміщена на персональному сайті автора, її передруковали інші Інтернет-видання й місцева "Популярная газета"), не виявив бажання до спілкування, зазначивши лише, що не вбачає жодного позитиву в моїй журналістській діяльності. У відповідь пан Фідель почув, що дане Тягнибоку визначення личить більше йому самому - Сухоносу, а весь його професійний шлях - суцільна зрада України і ганьба. На цьому обмін "люб'язностями" скінчився. Фідель Анатолійович констатував повну вичерпаність наших відносин. СПЕЦКОР і не думав наполягати на продовженні колись професійних партнерських взаємин, вважаючи свою місію виконаною...

З Фіделем, здається, все ясно. З приводу другого фігуранта... Ну що тут вдієш, у політтехнолога стався рецидив (дивись "Політтехнолог встановлює психіатричний діагноз" в архіві-2005р.). З цього приводу Андрію Володимировичу можна лише поспівчувати. А заодно й оцінити його особисту "відвагу": встановлювати діагноз політичному діячу полюбляє позаочі, нехтуючи можливістю зробити це безпосередньо в студії прямого ефіру за участю народного депутата.