"Главней всего - погода в доме"

За офіційними статистичними даними по області в більш ніж чотирьох тисячах сімей відносини, м'яко кажучи, надто далекі від гармонійних. Життя у таких "ячейках общества" відбувається скоріше за сценарієм "...и - вечный бой! Покой нам только снится" : нині на обліку перебуває 4 263 особи, причетні до скоєння насильства в сім'ї, переважна більшість з них - чоловіки (3 997).

- Це лише верхівка айсберга, - зазначає координатор зі зв'язків з владою, правоохоронними органами та громадськістю "Жіночого інформаційно-координаційного центру" П. О. Власов. - Враховані статистикою випадки насправді становлять чи не 1/10 від реальної кількості подібних злочинів...

За даними спеціальних громадських організацій, близько 70 % жінок в Україні страждають від домашнього насильства, 30 % самогубств та 60 % вбивств жінок пов'язані з насильством у сім'ї (в міжнародних документах виділяють чотири види гендерного насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне).

З 15 листопада 2001 року в Україні діє Закон "Про попередження насильства в сім'ї". Павло Власов називає його рамковим, а ефективність Закону вважає пропорційною тому, наскільки дотримуються відповідні статті адміністративного, кримінального Кодексів.

- Стаття 173 Кодексу про адміністративні правопорушення "Вчинення насильства в сім'ї..." передбачає як покарання або штраф, або виконання виправних робіт, або адміністративний арешт до 15 діб, - говорить Павло Олексійович. - Здебільшого застосовується штраф. Виникає певна колізія: в 90 % випадках постраждалою від насильства є жінка, а для покарання дебошира застосовується штраф, який лягає важким тягарем на сімейний бюджет, що, як правило, ведеться жінкою. Виходить, що постраждала потім сама ж і сплачує штраф зі свого гаманця. Це є стримуючим фактором для постраждалих жінок, які не наважуються завдати шкоди сімейному бюджету. Було б доречніше, як на мене, аби суди при визначенні покарання робили б акцент на виконанні правопорушником виправних робіт: вони виконуватимуться дебоширом на його ж робочому місці з відрахуванням з зарплати 20 %. Щодо арешту до 15 діб, то правопорушник ризикує втратити за цей час роботу. Отже найбільш ефективнішим покаранням є саме призначення виправних робіт.

Щодо застосування до правопорушника кримінального Кодексу, то для цього є дві статті: 125 "Навмисне спричинення легких тілесних ушкоджень" (в сімейних сварках це трапляється найчастіше) або 126 "Побої та мордування". Проте, за словами Власова, за цими статтями, навіть за наявності у жертви очевидних слідів побоїв покарати винного у цьому негідника майже неможливо. Причина в тому, що в статті 127 Кримінально-процесуального Кодексу йдеться про те що, "кримінальна справа може бути порушена лише за особистою заявою постраждалої особи, особисто поданої до суду". Така справа підпадає під юридичну класифікацію "приватне обвинувачення" і в цьому випадку досудове слідство не впроваджується: все розглядається лише на судовому засіданні.

- Тож, основний тягар знов лягає на постраждалу особу, який для типової постраждалої часто-густо є непідйомним, - зазначає Павло Олексійович, - ні з моральної, ні з юридичної точки зору, ні з будь-якої іншої. Тим більше, що справа в будь-який момент може бути закрита за примирення сторін. Як правило, жінка піддається умовлянням не доводити справу до суду і якщо й написала відповідну заяву про побиття, то потім її забирає, не наважуючись відстоювати свої інтереси на судовому засіданні. Тому дільничні інспектори, як правило, навіть розуміючи, що стався злочин, передбачений кримінальним Кодексом, часто-густо класифікують його як адміністративне порушення. Це не тому, що вони погані, а тому, що у такий спосіб можна хоч якось покарати дебошира. Для розв'язання проблеми виявляється доречним відмінити 127 статтю. Наскільки я знаю, в новій редакції Кодексу, який пройшов у ВР перше читання, така стаття не міститься.

Серед інших несприятливих здійсненню правосуддя факторів Власов називає Урядову Постанову № 616 від 2003 року "Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу", згідно з якою "райвідділи у триденний термін після того, як стало відомо про вчинення насильства, повинні інформувати про це підрозділи Міністерства у справах сім'ї та молоді на місцях".

- Така норма там є тому, що на це відомство покладено відповідальність за попередження насильства в сім'ї піклування про допомогу постраждалим, - коментує П. Власов. - Але на практиці міліція не інформує структурні підрозділи Міністерства на місцях, тому що це для неї - зайвий клопіт. Не проявляють необхідної активності та зацікавленості у здійсненні такої норми й самі підрозділи Міністерства: часто-густо вони є нечисельними, нездатними забезпечити постраждалих необхідною допомогою, тож особливо й не наполягають на тім, аби міліція інформувала їх про такі випадки. Отже ця Постанова майже не виконується.

За даними правоохоронців у порівнянні з 2004 р. на Дніпропетровщині кількість вбивств у побутових сварках зменшилась на 44 % (цьогорік зареєстровано 24 такі злочини проти 43 у минулому році). На 39 % поменшало й тяжких тілесних пошкоджень, що потягли за собою смерть потерпілих (20 проти 33). Рецидив у скоєнні правопорушень становить 10%.

Щороку з 25 листопада по 10 грудня в цілому світі проходить акція "16 днів проти гендерного насильства". "...Ліквідація всіх форм дискримінації за ознакою статі є першочерговими цілями міжнародного співтовариства" - Віденська декларація та Платформа дій, 1993 р.