"Дніпрогаз" - здирник: постачальник-монополіст рекетує
громадян за посередництва судів
Сектор газу

Взявши на озброєння Постанови КМУ від 08.06.96 № 619 та від 08.06.98 № 822 про збільшення норми споживання газу майже в два рази під час перерви в централізованому гарячому водопостачанні (ЦГВ), ВАТ "Дніпрогаз" запровадив в Дніпропетровську нові "правовідносини" з населенням, які радше нагадують узаконену форму нещадного здирництва.

В будинках з недіючим роками ЦГВ, хоча, для прикладу, в українській столиці відключення гарячої води серед спекотного літа навіть на 2-3 дні миттєво стає темою висвітлення і прискіпливого обговорення у новинах центральних телеканалів, ВАТ "Дніпрогаз" узаконив майже подвоєний тариф за свої послуги, незважаючи на те, що більша частина позбавлених ЦГВ встановили електроводонагрівачі.

За відсутності газового лічильника ВАТ "Дніпрогаз" вимагає оплату додаткових витрат газу на підігрів холодної води навіть у випадках, коли в помешканні встановлений електроводонагрівач. Споживачі оплачують електрику за лічильником, встановленим електропостачальною організацією, плюс віртуальний газ, бо так хочеться "Дніпрогазу" і це йому своєю Постановою дозволив наш земляк В. Пустовойтенко, коли очолював Кабмін, задовго до появи у 2004 році Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Споживачам це пояснюється так. Збільшена норма витрат газу розрахована на підігрів холодної води під час перерви в ЦГВ у тих помешканнях, де немає лічильника газу. "А ви ставте газові лічильники!" - ласкаво запрошують в свою контору газовики, скасувавши можливість встановлення лічильника, що різко подорожчав, у розстрочку.

В тих же, які не спромоглися на електроводонагрівач, свої проблеми.

Спробуй довести "Дніпрогазу", що, приміром, 13 років поспіль без ЦГВ - це ніяка не перерва, а повне припинення надання послуги, тим більше, що згідно з п.п. 3,4, 5, 7 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" перерва в постачанні послуги має бути оформлена офіційно з чітким встановленням її тривалості в часі, а взагалі за пунктом 3 цієї ж статті "комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт за графіком; …. міжопалювальний період для систем опалення; … ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили".

Своїм щитом газовики виставляють постанови КМУ про перерву, хоча, за логікою, мали б спиратися на постанову саме про скасування послуги з ЦГВ. Але чи є така і чи можлива вона в принципі?

В конкретному випадку претензії "Дніпрогазу" до мешканців квартири, розташованої в будинку відомчого житла збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд", розглядаються в суді. При цьому той же Бабушкінський райсуд в м. Дніпропетровську 04.12.2006 року за позовом тієї ж квартири виніс рішення, яким визнав "перерви" не лише в ЦГВ, а й всієї решти житлово-комунальних послуг в будинку неправомірною бездіяльністю ЖЕКу ВАТ "Дніпроспецбуд" і зобов'язав надавати всі послуги в повному обсязі при належній якості.

Окрім сплати штрафів за невиконання рішення суду відомство зі своїм дочірнім підприємством - ЖЕКом - нічогісінько не почали робити до цієї пори.

Тією ж датою, 04.12.2006, винесено рішення і про визнання бездіяльності міськради з прийняття відомчого житла в комунальну власність неправомірною і її зобов'язано забезпечити процес зміни власника житла. Міськрада з однаковою стійкістю проігнорувала як Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.98 із внесеними змінами 15 грудня 1999 року, 21 грудня 2000 р., де в статті 8, п. 2 зазначено: "забезпечити протягом 1999-2000 років передачу в комунальну власність ВСІХ об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств…", так і рішення суду, винесене за 6 років після крайньої дати виконання Закону.

Міністр юстиції Олександр Лавринович під час своєї першої каденції в прямому ефірі радіо "Ера-fm" похвалив додзвонювачів за активність і обнадіяв: "Це добре, що таке рішення у вас на руках, залишилося тільки посприяти його виконанню" і навіть додав, що занотував собі у записничок назву відомства - "Дніпроспецбуд".

Як не сприяли, рішення не виконується дотепер, натомість, взялися за тих, хто його виборов. Складається враження, ніби Бабушкінський суд хоче "реабілітуватися" за необачливе рішення на користь простих громадян і вичавити з них залишки невиправданих надій на існування справедливого суду та виконання його рішень.

Суддя, який розглядає позов від ВАТ "Дніпрогаз" про погашення заборгованості за 13 років, не проймається ані посиланням відповідачів на законний порядок оформлення перерви ("Немає ЦГВ 13 років поспіль, то що ж це, як не перерва?" - дивується "їхня честь"); ані незаконним примушуванням до каструльного варіанту гарячого водопостачання замість належного централізованого, котре поки що урядом не відмінено ні на Дніпропетровщині, ні в Україні в цілому.

Ставати тут на бік постачальника-монополіста означає сприяти порушенню прав споживачів, що фіксує пункт 1.3 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів": "При наданні послуги, від якої споживач не може відмовитися, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами".

Хіба рівні ті, що мають гарячу воду з крану від ЦГВ з тими, що платять за електроводонагрівач і ще невідомо за що "Дніпрогазу", бо йому так зручно робити гроші з повітря. Чи з тими, хто не має водонагрівача ні електро, ні газового (хоча б колонки), але має в квартирі лічильник холодної води, який під невсипним наглядом "Дніпроводоканалу" безпристрасно фіксує, що в квартирі впродовж останніх чотирьох з половиною років має місце стійка тенденція заощадження водних, а відповідно й газових, ресурсів держави, тобто недовитрати нормованої кількості холодної води на людину.

Замість 195 л. холодної води з норми 300 л. на одну людину на добу, де холодна сумується з 105 л. гарячої, в квартирі витрачається 52 л. холодної води на людину в день. За рішенням міськради від 20.12.04 № 3884 при відсутності ЦГВ норма витрати холодної води збільшується на 74 л. на одну людину на добу для підігріву. Тобто, мало б витрачатися 195 + 74 = 269 л. (!). Як в тій рекламі: "відчуйте різницю!" - 269 нормативних літрів і 52 фактичних.

Отже, людей судять за доказану ними неспівставність норм з реальними витратами ресурсів. А монополіст з надання послуг населенню з газопостачання вперто твердить, що показники лічильника холодної води для нього не доказ, оскільки за такий він визнає лише показники газових лічильників.

Але ж додатковий газ за постановами Кабміну витрачається на підігрів ВОДИ, а не чогось іншого! В даному випадку показники лічильника холодної води фактично означають не опосередковані, а прямі докази, бо з 52 літрів не можна нагріти 74! Та й не вся холодна вода вживається підігрітою, згадати хоча б про унітаз.

З огляду на здорожчання газу для населення проблема набуває ще більшої гіркоти від впертої, непримиренної, зверхньо-зухвалої позиції "Дніпрпогазу". Краще б вони приділяли більше уваги технічному боку своєю послуги, щоб випадок 23 смертей на Мандриківській, 127, з їхньої вини ніколи не повторився, тим більше, що тривожні ж сигнали про ймовірність повторення газової катастрофи періодично надходять.

Так, на початку травня поточного року в районі 12 та 2 кварталів і вулиці Кротова обласного центру сталося те, з чого все починалося і на Мандриківській. Стійкий запах газу стояв не лише в квартирах і під'їздах, ним було насичене повітря цілих мікрорайонів. "Дніпрогаз" заспокоював: "це не газ смердить, а передозований одорант!". Ніби одорант може витікати з мережі, відокремлюючись від газу і залишаючи його в трубах.

А в п'ятницю, 13 серпня інцидент повторився. Знову тривога не полишала жителів того ж таки 12 кварталу. Цього разу газовики пояснювали це передозуванням одоранту на станції Ксенівка. А на питання, чому неповторний "аромат" газової небезпеки відчувся аж на 12 кварталі, на телефоні 36-85-24 відповіли, що "сильний вітер приніс".

Виходить, що ці райони - всі в газу, просто його не чути, коли одорант не передають. Передозування ж неодмінно виявляє "дірки" в цілій системі. То хіба така ситуація є нормальною? Навіщо забруднювати газом і без того незадовільну екологію міських кварталів? Чи не перетворює така практика місце проживання городян на порохову діжку, що будь-коли може вибухнути?

Ліпше б місця витоку дорогоцінного блакитного палива залатали б - і вже б неабияка економія була, замість того, аби за посередництва судів займатися здирництвом з простих людей.

P.S: Чергове судове засідання з розгяду цивільної справи № 2-3500/10 за позовом "Дніпрогазу" відбудеться в Бабушкінському райсуді у п'ятницю, 3 вересня.

01.09.2010