|
В ДНУ московського попа вшановуватимуть за "рускій мір"
і зневагу до української церкви та українців?
Саруман
повертається!
Дізнавшись ганебної звістки про те, що в Дніпропетровському національному університеті збираються присвоювати патріарху Кірілу звання почесного доктора, звернувся до вишу по коментарі.
Хотів поцікавитися, кому належить ця ініціатива і за що громадянину РФ Гундяєву така шана?
Чи не за його "рускій мір"? Може у такий спосіб університет ім. Олеся Гончара вирішив відзначити московського попа за полум'яну зневагу до української церкви та українців? За образу наших національних і релігійних почуттів?
А може цей мракобіс у рясі заслужив черговий свій титул проповідуванням малоросійства в Україні, нав'язуванням у своїх проповідях російських як релігійних, так і соціально-політичних стандартів?
Чи дніпропетровські науковці вподобали сатанійшого за його презирливе ставлення до українського гетьмана, будівничого храмів і борця за державну незалежність України, Івана Мазепи? (За особистою вимогою предстоятеля РПЦ спеціально до його візиту в Україну перейменували частину вулиці Києва, що увіковічувала гетьмана і вела до Лаври).
А ще хотів почути, як сприймають вчені мужі годинник архіпастиря ціною в 35 тис. Євро? Чи це, по-їхньому, теж прояв "смірєнності" і "добродєтєлі" священика, що лишень прикрашає "владику"?
Зателефонувавши в прес-центр закладу, мав бесіду з його керівницею Аллою Бахмєтьєвою. З озвучених питань - хто і за що нагороджує Кіріла? - вона порекомендувала звертатися до проректора ДНУ з гуманітарних питань Валентина Іваненка.
Номер телефону приймальні посадовця (374-98-03) набирав безліч разів. В перший день секретарка казала, що Валентин Васильович на нараді в облдержадміністрації і невідомо, коли повернеться в університет. Коли неодноразово передзвонював пізніше, неодмінно чув те ж саме: "ще немає, от-от буде". Ще за деякий час в приймальні взагалі перестали піднімати слухавку.
Продовжив телефонувати наступного дня. Цього разу секретарка поінформувала, що він знову на нараді, але вже у самому університеті. Одначе, коли звільниться - так само ніхто не знає.
Подальші дзвінки пройшли за сценарієм попереднього дня - "незабаром буде", "зателефонуйте пізніше", "зачекайте ще трохи", а потім - ніхто не брав слухавки.
Наступні декілька днів на мої дзвінки в приймальні взагалі ніхто не відповідав. Та що ж там таке, почав я тривожитися, чи не сталося чогось? Куди міг так раптово пропасти проректор зі своєю секретаркою та ще й напередодні візиту до університету супер-владики всіх часів і народів?
Через безрезультатність спроб зв'язатися з посадовцем, знову зателефонував до прес-центру. Алла Бахмєтьєва запевнила, що в таку гарячу, як в прямому, так і опосередкованому значенні, пору про відпустку проректора не може бути і мови. Вона припустила, що пана Іваненка важко застати на місці через те, що він працює в приймальній комісії, а тому може бути в різних корпусах.
При цьому, відповідаючи на мої запитання, речниця ДНУ від себе додала, що такі рішення приймаються вченою радою закладу в рамках діючого статуту вишу, який регламентує, за що можуть присвоюватися почесні звання. Коли ж почула від мене низку уточнюючих запитань, то зауважила, що немає компетенції відповідати на них і поспівчувала, що нічим не може мені зарадити.
Відтак знову вдався до спроб дістатися проректора. В один день в приймальній не брали трубку, а в другий - піднімали і відразу ж клали назад.
Що за чортівня? Звідки вони знають, що це дзвоню саме я, а не хто інший? А раптом це патріарх - вирішив уточнити маршрут чи програму візиту або ще щось. Мало лі? Чи в приймальні небажаних таких небажаних як я додзвонювачів визначає "АОН"?
Отже це триває вже близько тижня. Сьогодні вівторок. Свої спроби отримати коментар від адміністрації не полишаю. Про факт замітки вже повідомив прес-центр ДНУ. Якщо це не посприяє отриманню коментарів, то, принаймні, буду вважати, що висловив свою громадянську позицію.
Тяжкий гріх бере на себе Університет, вшановуючи незваного гостя з Білокам'яної! Бога побоялися б і про Україну згадали б! Вона ж поки що, як того хочеться Кірілу, не малоросія, та й ми ж - не хохли!
"Саруман - (англ. Saruman, тж. известен как Саруман Белый (Курунир Лан на синдарине)) — в легендариуме Дж. Р. Р. Толкина один из сильнейших магов Ордена Истари, глава Белого совета. После прибытия в Средиземье стал известен среди эльфов как Куруни?р, на языках людей Севера — Саруман. В Валиноре его называли Курумо. Впоследствии, когда он противопоставил себя Ордену, самопровозгласил себя как Саруман Радужный.
Кроме выдающихся познаний о Кольцах Власти, Саруман был искусен в инженерном деле, также он обладал волшебным голосом, способным убедить кого угодно, поэтому мало кто мог противостоять его речам. Лишь обладающие большой силой воли могли устоять перед голосом Сарумана.
Саруман прибыл в Средиземье около 1000 года Третьей Эпохи и долгое время странствовал на востоке. В 2759 году Т. Э. он занял Изенгард с разрешения гондорского наместника Берена. В Изенгарде находился палантир Ортханка, с помощью которого, как оказалось позже, Саруман претворял в жизнь свой план — с помощью палантира он хотел выведать планы Саурона и собственноручно освободить Средиземье от сил зла. Но Саруман не предполагал, что в то время пока он смотрел на Саурона, Саурон сам смотрел на него. Так, незаметно для самого себя, Саруман был порабощён Сауроном с помощью палантира, находящегося в Барад-Дуре. Саруман до последнего думал, что поступает по своей воле, и не понимал, что он — лишь пешка в игре Саурона. Так, невольно исполняя замысел Врага, Саруман убедил Белый Совет не пытаться идти на Дол-Гулдур.
В 2953 году Т. Э. Саруман объявил Изенгард своей собственностью и начал собирать армию орков и дунландцев. С их помощью он устраивал набеги на Рохан и вырубал лес Фангорн. Приблизительно в то же время его лазутчики стали появляться в Пригорье и Шире в поисках Кольца Всевластья. Около 3000 года, как уже сказано выше, Саруман был порабощён Сауроном, с которым он связывался с помощью палантира, и с тех пор подчинялся его приказам. Через своего лазутчика Гриму Саруман подчинил себе короля Рохана Теодена и добился фактического неисполнения союза рохиррим с Гондором. Тогда же Саруман открылся Гэндальфу, рассчитывая привлечь его на свою сторону, но тот отказался, а потом бежал из Изенгарда с помощью одного из Орлов Манвэ.
В Изенгарде Саруман вывел особую породу орков, скрестив орков и людей. Они были крупнее обычных орков, невосприимчивы к солнечному свету и относились к разновидности урук-хай (в переводе с Чёрного Наречия — «орки-воины»). Они составили костяк армии, брошенной на окончательное завоевание Рохана в 3019 году Т. Э.
В том же году объединённый отряд войск Сарумана и Саурона выследил Братство Кольца и, напав на них, убил Боромира и взял в плен хоббитов Мериадока Брендибака и Перегрина Тука. В результате стычки изенгардских и мордорских орков с конными воинами Рохана, хоббитам удалось бежать в Фангорн. Они сумели убедить энтов напасть на Изенгард, и Пастыри Деревьев почти до основания разрушили его и затопили территорию крепости водами реки Изен. Одновременно с этими событиями в битве с рохиррим у Хельмовой Пади войска Сарумана потерпели сокрушительное поражение.
Преображённый Гэндальф своей властью изгнал Сарумана из Ордена Истари и сломал его посох. Однако Саруман остался в живых и первоначально находился под стражей энтов в Ортханке, а когда Война за Кольцо завершилась, то получил свободу и вместе с Гримой ушёл в Шир, где попытался установить единоличное правление с помощью верных ему переселенцев из Дунланда. Первоначально ему удалось отстранить от власти местного Предводителя Лотто Саквиль-Бэггинса и создать в Шире военную диктатуру, занимавшуюся угнетением и ограблением коренного населения. Однако с возвращением Фродо, Сэма, Пиппина и Мерри в ноябре 3019 года эта попытка провалилась — Саруман был отстранён от власти, приговорён к изгнанию и убит своим собственным прислужником Гримой."
/з матеріалів
Вікіпедії/
Читай також:
ХДС - "християнсько-демократичні суки"
"Друзья, ужасен ваш союз!"
Прийнявши Давіда Жванію до себе в партію і давши згоду на використання бренду ХДС у ВР задля "освячення" старих і притоку нових "тушок", Володимир Стретович, по суті, увійшов до коаліції "СіРунів". Тим самим лідер Християнсько-демократичного союзу засвідчив факт свого особистого та очолюваної ним партії залучення до жахливої сатанинської, антиукраїнської, антидемократичної коаліції. Християнський демократ "благословив" чиниме януковичами беззаконня у владі, здачу українських інтересів, глум над історією, наругу над національною пам'яттю українців, розправу над Україною.
>>>
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
2002-2010
2002-2010