"Реве та стогне" бізнес малий


Обережно: "кровосіс"!

Сходив сьогодні у невеличку крамницю, де населенню надається широкий спектр поліграфічних послуг. Зокрема тут роблять ксерокопії документів, ламінують посвідчення, виготовляють візитівки та вивіски, переплітають сторінки, а також роздруковують набрані на комп'ютері тексти. Оскільки принтера не маю, то при потребі завжди звертаюся саме сюди.

Зазвичай, все відбувається досить оперативно. Співробітники приватного підприємства завжди поводяться з клієнтами ввічливо і справно працюють. Звісно, не обходиться без виключень в плані певних затримок на ксероксі та роздруківці, викликаних напливом відвідувачів та обсягів замовлень. Тоді доводиться почекати.

Але черга, яку зустрів в останній свій візит, просто шокувала. Замість двох молодих співробітників працював лише їхній начальник - власник підприємства. Він як та білка в колесі, декілька операцій робив одночасно і ще запитував у новеньких, що приходили, за чим вони: "якщо ламінувати, то давайте зараз, а щось інше - то або чекайте, або приходьте пізніше, хвилин за 20-30".

- А де ж ваші помічники? - поцікавились люди, - невже обоє одночасно у відпустці?

- Ні, не у відпустці, - відповідав чоловік, не відриваючись від роботи, - я обох їх звільнив.

- ?!

- Вимушений був, - пояснював він, реагуючи на запитання в поглядах. - Не потягнув я. За кожного з найманих працівників потрібно було доплачувати по 420 гривень на місяць, як скомандував головний митар країни.

- Азаровщина лютує? - почулося з черги.

- Не те слово, - зітхнув підприємець. - І хто ж від цього виграв? Я своїх двох робітників утримував, сплачував їм зарплату. А тепер мусили піти на біржу праці, зареєструвалися безробітними і отримуватимуть з бюджета грошову допомогу. Кому від цього стало легше і чи вигідно це самій державі? Навіщо їй додатковий клопіт і головний біль - взяти моїх співробітників на забезпечення і підшукувати для них робочі місця?

- Але ж податкового кодексу ще не прийнято, - продовжив обмін думками один з відвідувачів.

- Та при чому тут кодекс, я кажу про те, що вже введено і діє зараз, - поремствував власник. - …Не знаю, чого вони добиваються, що від нас хочуть. Може того, що в Греції? Там теж спочатку ввели мінімальну зарплатню в тисячу доларів. Далеко не всі підприємці були спроможні платити найманим працівникам такі суми. Почали звільняти робітників й підміняти їх своїми родичами. Працювали сім'ями, самі на себе. І допрацювалися - бачите, що там зараз діється… І в нас так само буде.

- Навряд чи, - заперечують йому. - Ніхто в нас нікуди не вийде. Хіба що окріп кожному на голову вилити, щоб нарешті повиходили.

- Вже почали… і таки повиходять! - рішуче наполіг підприємець. - Обов'язково. Згадаєте мої слова. Бо те, що відбувається, не може закінчитися нічим.

13.07.2010