|
Телевізійний міністр закордонних справ
Петро Порошенко - теленарцис?
"Нарцис" в давньогрецькій міфології - гарний юнак, який закохався у власне відображення у воді.
В сучасному розумінні, іронічно - самозакоханий чоловік, що милується собою;
"нарцисизм" - самозакоханість, самозамилування.
Що не ввімкни "ящик" ввечері, на Першому українському інформаційному - добре знане, ледь не на весь екран, обличчя Петра Олексійовича.
А от у його попередника - патріотичного очільника зовнішньополітичного відомства України пана Володимира Огризка не було свого телеканалу і достойник не мав можливості регулярно спілкуватися з телевізійною аудиторію.
Напевно йому теж було що сказати. Я, приміром, слухав би його навіть з більшим інтересом, ніж нинішнього керівника МЗС, який останнім часом завів традицію проведення регулярних телепосиденьок з собою на 5-ому і вже, складається враження, не "злазить" з телевізійного екрану.
Пан Порошенко детально і з непідробним ентузіазмом розповідає, з ким зустрівся, які перемовини провів, про що на них йшлося, яких чергових історичних, знаменних, надважливих проривів вдалося досягти українській дипломатії за такий короткий час його перебування на керівній посаді у відомстві.
Дивишься на Петра Олексійовича і відчуваєш, як же він насолоджується можливістю бути присутнім в телевізійному ефірі, як кайфує від впливовості та значимості власної персони.
Мимоволі, до щему в серці пронизує співчуття з приводу попередньої долі пана Петра - ой, як же йому важко було: такому багатому успішному політику-бізнесменові з власним каналом та й без міністерського портфелю. Як він довго терпів таку несправедливість.
Та ось нарешті дочекався - із вдячністю отримав призначення в Кабмін й тепер з радістю працює під орудою тієї, яка свого часу і, здається, навіки пришпандьорила йому: "весь в слезах и соплях". Одначе все благополучно минулося. Повисихали сльози, кудись поділися соплі, і нині Петро Олексійович - весь у білому на телеекрані. Аж світиться.
Так і хочеться прокричати йому: поводьтеся скромніше! Це вже більше скидається на самопіар, оскільки розумну межу обсягу власної присутності в телевізійному ефірі Вами давно перейдено!
Спробуйте наступити на горло власній пісні. Це, зрозуміло, дуже важко, але ж Ви - дипломат, повинні вміти і це робити. Мені, як громадянину, на посаді міністра закордонних справ потрібен правдивий захисних національних інтересів України, а не самозакоханий олігарх-телемагнат. Зменшіть свій телевізійний нарцисизм!
Цікаво, а що про це кажуть "піплметри"? Невже не фіксують зниження глядацького рейтингу телепередач? Адже від такого одноманіття вже нудить!
Окрім цього, запроваджені Петром Олексійовичем посиденьки за участю Святослава Цеголка перетворюють останнього на такого собі журналіста-офіціанта, що працює в стилі "чого забажаєте?", журналіста за викликом, обслугу для боса, холопа, який із задоволенням виконує волю свого хазяїна-баріна. В цих програмах Цеголко - не більше, ніж підставка для мікрофону.
Петре Олексійовичу! Не дискредитуйте себе, телевізійний канал та журналістів! Згадайте про інтереси України. Вони мають бути для вас понад усе, а не ваші ж власні! А якщо закортить поділитися своїми успіхами на державній службі, то будьте стриманішим. Не зловживайте, знайте міру.
Читай також:
Порошенко: "Рошен" чи "Рашен"?
Poroshenko: "Roshen" or "Russian"?
Нещодавно інформагенції "порадували" звісткою про досягнуту між новоспеченим міністром закордонних справ України Петром Порошенком та його російським колегою Сергієм Лавровим домовленість щодо поступової відмови від практики застосування так званих "чорних списків" - заборони в'їзду певним громадянам на територію країн. Зачекайте, а хіба Порошенко вже домовився з Росією, що та перестане зневажати Україну? Хтось чув, щоб Москва заприсяглася відмовитися від озвучувань вустами своїх державних діячів і політиків образливих, принизливих по відношенню до України випадів?
>>>
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
2002-2010
2002-2010