Президент України Віктор ЮЩЕНКО:
"До влади в Україні рвуться неукраїнські сили"

Не посипати даремно голову попелом

"...Дорогі українці, навчіться не посипати собі голову попелом. Ви зробили унікальну справу. Справу, яка не вдавалася десяткам українських поколінь. Не забувайте, що у нас 400 років після гетьмана Зіновія-Богдана Хмельницького не було своєї держави. Кожне покоління найліпшою мрією своєю мало одне - як здобути свою державу.

Нам забороняли мову, у нас вкрали назву, церкву. У нас забрали все, що є сутністю нації як такої. І сподівалися на одне - що за 400 років ця нація стане перекатиполем, що вона забуде звідки і яка в неї мова, історія. І трапилось чудо.

В мене немає часу, бо я турбуюсь, щоб зараз Іван Федорович (головуючий на урочистих зборах І.Ф. Драч) не сказав: "Віктор Андрійович, регламент" (сміх в залі).

Але, ви знаєте, ви пройшли дивовижну історію. Дивовижну! Оці великі перемоги творення української держави, яке має щастя наше покоління, моє покоління, повірте - це велика радість. Ми не повинні тупити очі в підлогу, шпаринки там шукати, піч колупати і казати, що ми, знаєте, знову якісь не ті, щось у нас не так. Та це нормальний, закономірний національно-творчий процес".

Церковна єдність - наша духовна незалежність.
Єдиній помісній церкві в Україні - бути!

"Збагніть тільки будь ласка, як з бездержавної нації створити націю. Адже сьогодні - це головне завдання. Декларувати державу - велика справа, колосально велика справа, але це - перша сходинка. Як полюбити свою мову, скажіть будь ласка? Як вилікуватися від тих комуністичних, імперських болячок? Як повернути собі пам'ять? Одним днем цього не зробиш. Бо ми творимо націю.

Коли ми повертаємося до теми рідної Православної Церкви, ми вголос ясно хочемо сказати: "Церква - це єдність! Бог - це єдність!". Але вибачте, як проста людина я хочу зараз говорити, як простий мирянин - мати міжконфесійний розбрат, мати чотири православні церкви і слухати проповіді, що це так і повинно бути, бо ви такі лакеї, що у вас об'єднання помісного ніколи не буде...

Та буде в нас помісна церква, буде! (оплески в залі). Такою, якою вона була до 1448 року. Бо церковна єдність - це наша духовна незалежність.

Це не робиться одним днем. Але вибачте, чому не тішитись тим, що ми сьогодні маємо міжцерковний, міжконфесійний діалог в Україні, такий, я при його святості, владиках, високому духовенстві, це хочу сказати: ми сьогодні маємо такий діалог, якого в нас ніколи не було.Чому цьому не тішитись? Я знаю багато історій цього діалогу, про які я сьогодні просто з інтересів держави не можу сказати публічно. Але я ними тішусь, бо в них я поклав і своє здров'я, і своє натхнення.

Ми повинні бути терпеливими і шанувати себе. Це я хотів оптимістично так сказати (посміхається, лунають оплески).

Тепер дозвольте я прочитаю те, що мені написали, бо тоді в мене ввечері будуть запитувати, чого ж я не прочитав".

Народний Рух змінив життя і визначив долю України

"Дорогий наш народе, ваше святосте, високодостойне духовенство, дорогі рухівці, співвітчизники!

Перш за все, безумовно, вітаю всіх, наш народ, нашу державу зі святою двадцятою річницею створення народного руху України (оплески в залі). Поясню окремо вагу цих слів. Я даю ці характеристики лише по одній причині - ця подія змінила наше життя, змінила нас самих і визначила долю України.

Рух першим чітко і ясно визначив нашу головну мету - здобути і реалізувати Незалежність, нашу Державність. Слава за це Рухові! Нам не треба чого ховатися зі своїм найзаповітнішим бажанням - хочемо незалежності України, хочемо мати не паперову, як сьогодні, а справжню державність! Хочемо бути вільним народом зі всіма атрибутами суверенності. Так говорив великий поет, один із засновників Руху - улюблений Дмитро Васильович Павличко (оплески в залі).

Це він говорив 20 років назад. І це було знаково. Великий, всеукраїнський, громадський, ще не поділений на партії і групи Народний Рух України, який підтримали мільйони українців, є істинним батьком нашої державності (оплески в залі). Слава і за це Рухові.

Для мене велика честь від імені держави висловити найвищу національну вдячність засновникам руху: Івану Федоровичу Драчу (оплески в залі), Дмитрові Павличку, Михайлу Гориню. Я висловлюю вдячність Ігорю Юхновському, Ярославу Кендзьору, десяткам, сотням тисяч людей, які стояли істинно біля витоків нашого Руху (оплески в залі).

Окремо вшановую ім'я Героя України В'ячеслава Максимовича Чорновола (оплески в залі). Царство йому Небесне і вічна людська пам'ять цьому багаторічному лідеру Руху, і хотів би самі високі слова сказати його дружині - пані Атені Пашко (оплески в залі).

Вклоняюся пам'яті світлого наставника Руху Олеся Гончара - це совість нашої нації - і старшому поколінню українських літераторів, науковців, правозахисників, які благословили Рух до дії. Дякую всій українській національній інтелігенції і насамперед нашим письменникам, які склали інтелектуальне і духовне ядро цієї організації (оплески в залі)".

Українська інтелігенція: місія можлива

"Коли нація втрачає свою політичну і військову еліту, а це було так, її місце зайняла еліта творча. Перед рідним народом українська інтелігенція, Народний Рух України виконали історичну місію, щойно виникла найперша, найменша можливість створення нашої Незалежності. Це місія тисячоліття за своїм масштабом. У вирішальний момент ви зреалізували тисячолітні прагнення нашої нації.

Саме за це у великому історичному і національному контексті від імені сучасної української держави я дякую Народному Руху України! Слава Руху! (оплески в залі).

Маю честь повідомити, що я прийняв рішення відзначити кожного делегата Установчих Зборів Народного Руху Україні офіційноїю державною Подякою Президента України (оплески в залі). Кожне ваше ім'я війшло в історію".

Народний Рух - український національний феномен

"Шановне товариство, поява Народного Руху має кілька джерел. Рух, безперечно, глибоко український національний феномен. Його ідея, його суть нерозривно пов'язані з усією нашою національною лінією, чиє пробудження пройшло у 19-ому столітті. Він спадкоємець української революції і нашої державності у 20-ому столітті. Він спадкоємець розстріляного відродження, повстанського опору і руху шістдесятників, правозахисників, усіх інтелектуальних творчих і могутніх сил, які прагли України.

Рух - це приклад нашого демократичного мислення і демократичного лідерства на просторі колишнього радянського союзу. Український Рух разом з демократичними інтелектуальними силами всіх поневолених людей і народів перміг і зруйнував імперію. І Рух, безумовно, є невід'ємною українською часткою всіх європейських національних демократичних і визвольних процесів 20-го століття.

Від Угорської революції 1956-го, від Європейської весни 1968-го, від чеського повстання до повстання в Польщі. Наш Рух - наш великий, громадський, нерозділений, неподільний Народний Рух - це рідний брат польської "Солідарності", литовського "Саюдіса", народних фронтів Латвії, Естонії, Білорусії. У цьому сенсі Рух - це дух України і дух Європи, виразник нашої національної совісті, загальнолюдської демократичної ідеї.

Дорогі рухівці, дорогі співвітчизники. В історії Руху присутнє те, що можна назвати національним чудом. Ідеї Народного Руху захопили уми і серця мільйонів наших співвітчизників на заході, на сході - україномовних, російськомовних, інтелігентів, селян, робітників, все населення. Кожен з вас пам'ятає багатотисячні мітинги у Києві, Львові, Тернополі, Вінниці, Полтаві, Чернігові, Івано-Франківську, Черкасах.

Я згадую, як і кожен з вас, той мільйонний живий ланцюг, що в 1990 році був створений на День Злуки і об'єднав всю Україну. Сила Руху полягала в його загальнонародній, об'єднавчій, відкритій для всіх громадян України природі. Не партійність, вибачте, навіть не особиста, нехай виняткова енергія людей, а саме - загальнонародність, жива людська єдність навколо національної ідеї була і є суттю Народного Руху України.

Ця суть не розчинилася в повітрі. Енергія не зникла. Наш народ, інтелектуальні і моральні лідери нації вже на раз доводили, що у вирішальну мить здатні діяти разом і йти за Ідеєю.

1991 рік, Помаранчева революція - це могутні приклади і нашої енергії, і нашої єдності, і нашої дії. Натомість, наш біль, про що кажу абсолютно щиро і відверто, це здатність втратити єдність у час щоденної праці".

Конфлікт не в особистостях, а в світогляді
Тимошенко - гірша за комуністів

"Сьогодні було декілька спроб проаналізувати в чому прична того розбрату, який сьогодні існує серед тих сил, які називають себе демократичними, або начебто називаються демократичними. Буде велика помилка і цього зібрання в тому числі, якщо ваш висновок буде полягати в тому, що це є проблема особистостей.

Ніяк ні. Далеко ні, абсолютно ні. Мова йде про різні світогляди. Мова йде про різні дороги. Мова йде про різні цінності.

Я спробую вам деякі речі пояснити на прикладах.

Якби мені 5 років назад хтось сказав, що при так званому демократичному українському уряді, приміром, українська мова отримає найменше фінансування за всі роки, я б цьому не повірив. Бо ми демократи і добре розуміємо, що мова - це є сутність нашої нації. Можливо, це є те найперше, що нас ідентифікує як українців (оплески в залі). Що тема захисту своєї мови і її розвитку - це є наша національна ідея. Хай у вузькому значенні, бо вона набагато ширша, але це національна ідея сьогодні.

Виступає Ігор Рафаїлович, представляє Інститут Національної Пам'яті. Вибачте, можна я скажу, що я створив його два з половиною роки назад? Мета цього закладу була підняти те, що так багато десятків років заколисувалося, викреслювалося і витералося з нашої пам'яті бо то наша ідентифікація.

Маленький приклад наведу державницького відношення до цієї справи. Інститут пам'яті є у Польщі. Знаєте, яке він має фінансування? $ 82 млн. щорічно. В Інституті Національної пам'яті Польщі працює 2200 фахівців. В цей Інститут зібрано зі всіх відомств всі архіви, щоб їх не знищили, надані функції прокуратури. Там проходять освідчення, дізнання ті люди, які претендують на будь-яку державну посаду. Бо нація не хоче повернутися назад.

Я не думав, що найважчим завданням сьогоднішньої української демократії буде фінасування цього Інституту. Коли ми маємо в цьому Інституті після трьох років його роботи 37 співробітників... 37 спіробітників (!), шановні! Недофінансовані Батурин, пам'ятник жертвам Голодомору, зовсім непрофінансований "Арсенал"... Коли на українську книжку в цьому році - 1,2 млн. грн. виділено. Вибачте, при комуністах українська мова фінансувалася в десятки разів більше, ефективніше.

Це не питання дефіциту фінансів, дорогі мої. Я вам нагадаю, ця країна має 330 млрд. бюджету. За три роки бюджет нації виріс удвічі. Чому ж фінансування книжки скоротилося у 8 разів? Це така світоглядна цінність? Це розуміння того, що це - голос нації? Це розуміння того, що це наш пріоритет?

Чи хтось думав з присутніх, шановні, що найскладніше розверути в аверсному режимі "Одеса -Броди", отримати Каспійську нафту, мати альтернативу на цей ринок, на ті два заводи, які стоять бо вони розраховані на світлу нафту: або українську, або азербайджанську - так от це буде найважче зробити при так званаому демократичному уряді? Це українська політика?

Чому від українського уряду ми слово "НАТО" не можемо почути, скажіть будь ласка? Як воно пишеться, думаю, що цього не знає абсолютна більшість нинішнього уряду. Це є національна політика?

Хіба ми не розуміємо на 18 році життя, що за 20-те століття 6 разів ми проголошували національну незалежність і 5 разів у нас її забирали. Забирали не по тій причині, що в нас героїв не вистачало, що в нас хлопців мало гинуло, а по тій, що був зовнішній фактор. Україна була як розмінна карта: після першої світової війни - забули і віддали німцям, по Київ включно, і це - "нормально". Тільки проголосили УНР - відразу, через два тижні, зробили в Харкові соціалістичну республіку, і відомо хто. І чиї полки вів на Київ Овсієнко-Антонов, чи навпаки, вибачте, я не звертаю зараз на це увагу.

Чи чому ми зараз стоїмо біля "Арсеналу" з пам'ятним духом другої події - не українського відродження, а українського розстрілу? Знаєте, це не забавки, бо держава починається не лише з декларацій. Держава за визначенням є сукупність людей, в яких є своя мова. Почитайте, з яким трудом ми добиваємося, щоб ця мова з'явилася в Києві, починаючи з афіш, закінчуючи табличками магазинів і всього іншого. Як важливо нам мати свою культуру".

Український уряд розвертає Україну в минуле

"Ми проводимо фестивалі етнічної культури, в цьому залі. На цю сцену виходять люди, які перший раз ступають - це етнічний національний фестиваль, перший в історії України. Але якщо ви думаєте, що його фінансують з державного бюджету, то ви глибоко помиляєтеся. Мене це мучить. Мене це турбує. Я не скажу, що це та політика, на якій можна бали заробляти, але це та політика, яка може єдино вірно встановити, що в цієї колись бездержавної нації, коли вона відзначає своє перше вісімнадцятиліття, як важливо відродити те ідентичне, те знакове, що нас робить українцями (оплески в залі).

І коли ми говоримо про ці моделі, шановні, то ми говоримо про те, як українському сільгоспвиробнику, який отримав рекордний врожай у минулому році - 53 млн., коли ми маємо найбільші запаси фуражу за нашу історію - забороняють експорт зерна. Чому? Хто так привчився вести себе з селянином? Чому заборонено було вивіз олії? Це що - в національних інтересах? Країна, яка виробляє найбільше в світі олії (!), півроку не вивозила олії, бо в когось було примарення, що так, виявляється, можна боротися з інфляцією, яку натворили на популістських соціалістичних проектах. Що це за економіка? Це економіка європейської країни?

Чи ті маніпуляції з бідною людиною, з цими проектами, афіши яких ви бачите кожен день. Це українська політика? Це так повинна виглядати європейська держава?

Для мене це якесь повернення у те вчорашнє, від якого ми клялися, що ми туди не повернемося. Шановні, я пам'ятаю, що виступаю на зібранні Руху, де панують різні думки. Зараз я виступаю як Перзидент країни (оплески в залі)".

До влади в Україні рвуться неукраїнські сили

"Сьогодні багато спекулюють іменем Руху, його засновників, лідерів. Одні - в інтересах персональної вигоди, інші - щоб дискредитувати національно-демократичні цінності. Політичні трансформації Руху - це справа історії. Правда - одна: справжній багатомільйонний український Рух був завжди один. Його ім'я - українська національна ідея, навколи якої об'єднуються мільойни українських громадян... Наш патріотизм - це найкращі ліки від імперських, комуністичних хвороб, від власного безпам'ятства.

Мета і сила національної ідеї в утворенні єдиної українскьої нації, що охоплює всіх без виключення громадян Україні і гуртує їх навколо національних символів: мови, єдиної української помісної церкви, ідентичності, навколо демократичних і громадських принципів заради буденного і безпечного життя.

Нація мусить навчитися бути нацією. Це історичне завдання для руху всіх людей, які вважають себе українцями, громадянами і патріотами України, які вірять в ідею і відрізняють правду від дешевої і пусої політики.

І я вірю якраз в такий рух. Я впевнений - Ідея сильної єдиної Нації і сильної національної держави об'єднає людей. Я твердо переконаний, що така єдність приведе до появи великої національної і демократичної сили, що на десятиліття вперед визначатиме розвиток нашої держави.

Я пишаюся тим, що наша ідея є суттю моєї політики як Президента без компромісів і двозначності. Це політика не для збору дивідендів, це політика як творити українську державу і українську націю.

Моя позиція чітка і незмінна (оплески в залі): і в справі національного відродження, і в справі європейського вибору, і в справі єдиної загальноєвропейської безпекової політики України, і докорінної економічної реформи.

Відтак кажу прямо, коротко: до влади в Україні рвуться неукраїнські сили (оплески в залі) і це є один з найскладніших викликів сьогоднішнього дня.

Я не хочу, щоб прозріння в середовищі українських патріотів настало занадто пізно. Під загрозою всі наші завоювання, наша мова, культура, наша європейська перспектива.

Я абсолютно щиро кажу ці слова. Бо це правда. Для політичних сил, що верховодять у парламенті безлад у державі є спосбом їхнього існування. І кращого клімату для них не можна придумати (оплески в залі). Бо це - найбільший безконтроль в державі, як для тих хто у владі, так і тих хто поза нею".

Зміни Конституції відкриють перспективу для України

"Ці сили не раз використовували наші прагнення. Їхнє ремесло - любити темряву. Наша справа - чесна і відкрита. Саме тому я ініціював загальнонаціональне обговорення проекту Конституції України, яка відкриває перспективу українській державі. Поясню чому.

Мені здається, кожному з 46 мільйонів соромно від того, що в цій країні є група людей, яка є кастою і ніякого відношення немає до Закону України (оплески в залі). Вони недоторкані, вони безвідповідальні. Але мова йде не про 450. Мова йде про цілу армію, яка вибудовується під ці 450, під цей тип влади.

І коли, вибачте, у Кіровограді вбили безвинну людину - громадянина Олійника - не дивно, що поряд з народним депутатом від БЮТу були і перший міліціонер, і перший прокурор району. Оце так конструкція, яка створена з Києва до низу, до кожної сільської ради.

І тому бути європейським народом - це значить зробити таке національне право, по якому ми всі рідні і рівні перед національним Законом. Це може зробити лише зміна національної Конституції.

Коли ми говоримо про те, що чому в українському парламенті є люди з однією судимістю, двома, а це вже рецидивісти (оплески в залі), рецидив - це повторення... Я вже не кажу про людей, які мають три кримінальні справи. Чи вас це не принижує? Як ми можемо делегувати людям, які чиїсь водіями були, чиїсь секретаршами, які були в зоні - право формувати наші цінності, вести цю країну вперед?

Чи ми не дивуємося тому, чому ми маємо такий парламент? Але я зараз стану на захист парламенту і скажу: це не їхня вина, це - наша вина нас, в тому, що ми в державі допустили такий процес обрання, коли обираємо і не знаємо кого. Чи відповідальні ми за владу при такому підході? Ні. Нам треба це змінити і це можна зробити тільки через зміну Конституції.

Не просіть благ, щоб вони позбавилися імунітету. Вони цього ніколи не зроблять, хоча полум'яні промови Віктора Федоровича з цього приводу - були, промови Юлії Володимирівни - були. Де їнє голосування? Нема і ніколи не буде!

Тому ми говоримо про той розбрат в парламенті, який є /.../ Ті проблеми, які творяться в парламенті - проблеми Конституційного порядку. Їх можна змінити тільки через Конституцію. І тому я закликаю вас: станьте поряд з Президентом! Давайте створимо вперше публічну національну Конституцію! /.../ Тому я закликаю Рух до руху (оплески в залі).

Я закликаю до дії всіх національно-демократичних політиків, які матимуть мужність заради української ідеї, а не заради кланів. Я беру на себе обов'язок для створення загальносуспільного руху на пілтримку української держави (оплески в залі). Нас єднає правда, нас єднає національна сила.

Безумовно, я хочу це сказати з особливим акцентом, зі впевненністю та переконанням, безумовно, шановні - ми переможемо! (оплески в залі).

Слава українському народові! Слава його великому Рухові і Слава Україн!і (овації в залі, вигуки "Героям слава!", скандування "Ю-ЩЕН-КО!")" .

13.09.2009