Діти - "справа" неприбуткова

Чергове засідання Дніпропетровського прес-клубу було присвячено темі дитячого і молодіжного телебачення регіону. Учасники дискусії розглянули проблеми функціонування і створення телепрограм для дітей і юнацтва, обмінялися думками щодо виховної місії таких передач, обговорили загальний вплив теле-відео продукції на свідомість підростаючого покоління. На заході також йшлося про необхідність підвищення медіа-грамотності серед підлітків і молоді.

Режисер, керівник Центру православної культури "Лєствіца", виробник телепрограм для дітей протоієрей Ігор (Собко); заслужений журналіст України, у минулому - ведуча телепрограм для дітей і юнацтва, нині - автор публікацій, присвячених тематиці дитячого телебачення й викладач Дніпропетровського національного університету Тамара Полякова; засновник студії "Чистий екран" Валерій Гриценко.

Спільною думкою журналістів стало визнання браку програм для дітей і юнацтва на регіональному телебаченні та нестачі творчих співробітників, які б спеціально займалися цією темою, вели її в редакціях, будучи ентузіастами своєї справи.

- Свого часу ми разом з Віталієм Тєпловим багато років поспіль робили на обласному державному телебаченні велику програму "Час підлітка", яка і навчала, і розважала, розповідаючи про дитячі таланти, досуг і біль, - розповідає заслужений журналіст України, в минулому - ведуча телепрограм для дітей і юнацтва, нині - автор публікацій, присвячених тематиці дитячого телебачення й викладач Дніпропетровського національного університету Тамара Полякова. - Ми створювали її разом зі співробітниками УМВС області, нас знали і в СІЗО, і, вибачайте, в "психушках", бували ми і в багатьох злачних місцях, звідки нам доводилося буквально висмикували молодих людей, що стали жертвами низки драматичних життєвих обставин. Все це робилося на ентузіазмі творчої групи.

Нині, визнає Тамара Полякова, як колишній спвробітниці Дніпропетровської ОДТРК (пішла з телерадіокомпанії в 2007 році), їй дуже сумно від того, яким став рідний канал. Та попри таке критичне ставлення журналіст позитивно оцінює наявність в його ефірі дитячої передачі "Тихіше - мишіі".

- Якою б примітивною не здавлася ця програма, але вона дуже потрібна, - переконана Полякова, - так само як "Хрюша і Стєпашка", на яких виросло не одне покоління. Авторам цієї програми можна лише подякувати за їхню працю.

Висловлюючи свої думки про інші дитячо-юнацькі передачі, представлені в регіональному телефірі, Тамара Полякова схарактеризувала деякі з них такими, що, будучи "дитячими", розраховані не стільки на дітей, як на дорослих, оскільки вони мають комерційне підгрунття і містять багато реклами.

Заслужений журналіст поремствувала, що в ефірі просто неможливо знайти місця для повноцінної дитячої програми, максимум на що можна розраховувати - лише інформаційний сюжет з нагоди тієї чи іншої "дитячої" дати, зокрема - Дня захисту дитини.

Єдиний вихід з такої ситуації, тобто можливість прориву дитячих програм на телебачення Т.Полякова вбачає у спонсорській допомозі на створення і проплату ефіру передачі.

- На жаль, діти - неприбуткова "справа", - констатує, зітхаючи, Тамара Полякова.

У своєму слові режисер, керівник Центру православної культури "Лєствіца", виробник телепрограм для дітей протоієрей Ігор (Собко) порівняв телепередачу і її аудиторію з приходом і прихожаними. Священик висловив своє обурення наявністю в деяких дитячих передачах сучасного сленгу та інших сумнівних з точки зорі моралі і культури прояів, адже попри удаваний зовнішній ефект, такі проекти руйнують внутрішній світ маленького, юного телеглядача. На думку протоієрея такі проекти потрібно забороняти.

- Створювати дитячу прграму - дуже складно, - говорить протоієрей Ігор. - Вона може здаватися простою: чого, мовляв, там складного - розповів казочку, показав мультик, попрощався і на цьому все. На справді ж все набагато складніше. На Дніпропетровському ТБ існують близько шести дитячих телепроектів. Є успішні, є ті, які не достойні ефіру... Дитяча програма повинна мати свою концепцію. Перед усе вона має містити виховний, освітній і просвітницький аспекти. Задля створення якісних програм не достатньо лише фахових режисерів і сценаристів. Створювачі програм обов'язково мають бути психологами, педагогами та взагалі людьми високого духу і нраву, адже вони беруть на себе хрест - виховувати дитя, нести у дім до кожної родини світло, радість і допомогу у вихованні дитини. На авторах таких програм лежить висока відповідальність за продукт, який вони виробляють.

Розповідаючи про своє дітище, засновник студії "Чистий екран" Валерій Гриценко основним завданням телепроекту назвав медіа-освіту - здобування молодою аудиторією навичків критичного сприйняття інформації, що йде з екрану. Це видається медійнику особливо актуальним нині, в сучасних умовах, коли телебачення претворюється на справжнього агента соціалізації, а інколи перебирає на себе від батьків функцію виховання.

- Тому нам здалося, що було б непогано зараз відродити такий рух, як медіа-педагогіка, - ділиться своїми міркуваннями журналіст. - В Україні вже існує два центри, де займаються питаннями медіаграмотності - в Києві і у Львові. Ми бачимо в цьому один з засобів запобіганя негативному впливу телебачення на підлітків. Таке виховання плануємо здійснювати на матеріалі цінних витворів екранного мистецтва, тобто визнаних фахівцями кінотворах чи телевізійних програмах. Отже йдеться про забезпечення молодіжної телеаудиторії базою, яка б допомагала їм самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі. Хочемо також долучити до проекту місцевих професіоналів, які мають значний досвід роботи на телебаченні чи критичної оцінки екранного продукту. Плануємо організовувати їхні зустрічі з підлітками для розповідей про сучасне телебачення, про позитивні і негативні зразки його продукції, аби аудиторія могла розпізнавати маніпулятивні технології.

Долучаючись на запрошення колег до дискусії, автор Інтернет-сайту "СПЕЦКОР" серед недоліків дитячих програм, що йдуть в регіональному телеефірі, назвав їхню одноманітність і висловив побажання щодо урізноманітнення жанрів передач, акцентував на необхідності пошуку і реалізації їхніми авторами нових ідей, прояву більшого креативу в підходах.

Зокрема, однією з запропонованих концепцій стало створення по-справжньому сімейних програм, які б поєднували і спортивні ігри, і конкурси, і інтелектуальні вікторини за участю як дітей, так і їхніх батьків. Такі передачі мали б спонукати до участі в них інші сімейні команди.

СПЕЦКОР також наголосив на важливості створення циклів навчально-пізнавальних програм для дітей, зокрема таких, де б вони мали можливість навчатися української мови. Такі програми журналіст вважає дуже актуальними і давно назрілими, враховуючи дефіцит спілкування українською, в тому числі і серед дітей, у російськомовному регіоні:

- А то в нас, бачте, англійської в ефірі навчають, а української - зась! - зауважив автор Інтернет-сайту.

09.09.2009