|
Етнічне розмаїття, а не безликість
Нотатки до дискусії на тему української "політичної нації"
Часто-густо поняття "політична нація" її прихильниками в Україні подається таким собі нівелятором етнічної ідентичності. Адепти ідеї акцентують на політичному аспекті та ігнорують, а то й категорично заперечують національний фактор. Через це в їхньому баченні української нації "українці" радше виступають спільнотою, подібною до "новой общности" людей - "советского народа".
Іншими словами українцям пропонують розчинитися в політичній нації за назвою країни без дозволу на згадку про своє етнічне коріння.
Але чому? Що тут поганого, коли людина пишається тим, що є українцем і за громадянством, і по крові? Хіба хтось заважає громадянам України інших національностей мати гордість за своє етнічне походження? Чому ж українець має приховувати власну національну ідентичність?
В розмовах про українців як політичну націю нічого поганого немає - все правильно, проте чи можна забувати про її найбільшу етнічну складову, а тим більше - ігнорувати сам факт її наявності? Чому під визначенням "політична нація" дехто розуміє нівеляцію національної компоненти?
Україна багатонаціональна держава - факт, але ж це розмаїття має природно проявлятися. То як же це стане можливим, якщо когось дратує навіть те, що українець пвідкреслює, що він українець за походженням, а не лише за країною проживання?
Це ніяк не позбавляє права бути повноправним українським громадянином - українцем - представників інших національностей: росіян, євреїв, греків, угорців тощо. Ніхто ж їм, національним меншинам, не пропонує забути про своє етнічне походження (та й чи погодилися б вони самі?), то чому така пропозиція надходить саме до українців?
Громадяни України різних національностей є гідними, достойними складовими української політичної нації, що являє собою яскраву різнобарвну мозаїку. Тож ці національні особливості слід берегти і примножувати, а не всіляко, по-радянськи нівелювати та старанно розмивати їх, особливо при цьому тиснучи саме на головний елемент мозаїчної композиції - український етнічний.
В той же час слід зазначити, що сама по собі належність до титульної нації не є запорукою національної свідомості і патріотизму, гарантом діяльності носія української крові в інтересах держави і во благо українського народу.
Тому навряд чи було б правильно стверджувати, що в Україні все так погано тільки через те, що в ній панують не українці і навіть пропонувати законодавчо оформити принцип національного квотування у виборчих списках.
Морози, стеців-германи, колесніченки, мірошниченки, левченки, вітренки, марченки, лукаши, бондаренки, святаші, тараси чорноволи, сухі, коновалюки, головаті, симоненки, мартинюки, самойлики, гмирі, литвини, зарубінські, деркачі, івани кириленки, немирі, томенки, писаренки, яворівські, філенки, ковтуненки та багато інших - теж ніби українці, але мені панування таких як вони малоросів не потрібно, позаяк це загрожує загибеллю держави, втратою українцями своєї національної ідентичності.
І серед чистокровних українців достатньо різних безбатченків і зденаціоналізованих виродків: комуністів, соціалістів, регіоналів, вітренківців та інших уБлЮТків. Ну яка, скажіть, може бути користь для України і національної ідеї від етнічних українців, які виступають: за Союз з Росією; проти визнання й вшанування ветеранів ОУН-УПА, вступу України до НАТО і взагалі євро інтеграції як такої, пропонуючи натомість ЄЕП з Росією, Білоруссю та Казахстаном; дратуються самою згадкою про Голодомор, Крути, Мазепу ...
На жаль таких етнічних покручів ніколи не бракувало в українському парламенті.
А етнічно бездоганний Зварич - багато користі приніс українському правосуддю? А народні артисти батько та син Ступки - здорово "віддячили" Україну своїми зйомками в проросійському, антиукраїнському "Тарасі Бульбі"?
Натомість, носіями прогресивних, державницьких ідей, що відповідають національним інтересам країни, можуть виступати представники різних національностей, які свідомі того, громадянами якої країни вони є і мають адекватне розуміння щодо місії України як держави так і своє ї в ній.
І якби, скажімо, в мене поцікавились думкою з приводу повернення в український паспорт графи "національність", то я б однозначно висловився "за", оскільки не вбачаю тут ніякої дискримінації чи обмежень за національним походженням.
Стосовно ж запровадження національних квот на виборах та представництві в органах місцевого самоврядування - скоріше "ні", ніж "так", бо від цього, здається, віддає чимось недобрим, провокаційним та небезпечним.
Обговорення теми
- на "Народній правді" /УП/.

З коментарів відвідувачів "НП":
"Все замечательно, кроме последнего абзаца. Ну как можно стремиться в Европу и требовать национальность в паспорт? Где в Европе Вы такое видели? Там Вас вообще не поймут, как можно в документе государственного учета писать свое этническое происхождение? А у нас и внутренний паспорт сохранили (где в Европе он есть?), и графы хотят восстановить. Все советские привычки покоя не дают. А по сути все правильно. Нац.принадлежность человека – его индивидуальность, никто не может мешать ее выражать"
***
"Кстати, что это еще за имячко – Алексей Михайлович. Типове москальске. Сподиваюсь це у Вас псевдоним. Бо за таке имячко у скрутну годину можно и на гiлку потрапити. А так -три плюса за творческое раскрытие идеи. Вот только заминусуют Вас всякие евреи, грузины и армяне, накрутившие себе косы на голову.
"
***
"Нечего требовать национальность в паспорт. Как то это не по европейски. Есть же уже давно опробованный вариант пане Мазур. Украинцы, как титульная нация ходят собi такi так, а от усi iншi повинни мати вiдзнаку у виглядi якогось знака – чи то жидовскоi U, чи то росiйскоi R, або щось iнше".
***
"Да чё там! Жидам нашить жёлтые звёзды, москалям красные...А паспорта с "вилкой" вообще не выдавать! Надо ждать книги Ющенко " Майн кайпф".
"
***
"Но ведь это Вы предложили, а не автор. Я, например, не уверен, что предложили по приколу. Поэтому и "Моя борьба" – скорее от от Вашего Маркова можно дождаться".
***
"Автор предложил серьезную тему, нормальный тон. Набежали 2 профессиональных борца с национализмом, наговорили кучу гадостей, неудачно пытались ерничать. Действительно, 2 мира 2 образа жизни".
***
"Авторові+. Щодо "дискутантів", то самі гопки скачуть, самі й тішаться. А що, клавіатура -вона все витримає".
***
"Автора підтримую повністю. Стаття коректна/.../ Стосовно більшості коментарів Valeriy, то це просто якась маячня юродивого, який у серйозній темі завжди виколупає собі щось для хіхікання. Навіть по-батькові автора, яке не є встані відчитати правильно, йому чомусь є приводом для дурнуватого жарту
".
Читай також:

"Ера" Росії в Україні
"Зачистка" чи то правильніше сказати ліквідація українського телерадіопростору триває. Черговим й досить знаковим етапом російської наступальної кампанії на український ефір стала поява на хвилях популярної серед широкої слухацької аудиторії радіостанції "Ера-fm" її спільного проекту з російською державною радіокомпанією "Голос Росії".
>>>

ПРО "РУССКИЙ СТИЛЬ"
"УП" надрукувала запропонований автором персонального сайту "СПЕЦКОР" матеріал "Русский стиль" українського телеефіру".
>>>
"Передам по радіо: "Прощай, рідна Батьківщино!"
Післямова для України
Шкода, що все відбувається саме так, а не інакше. Дуже прикро. Складається враження, ніби десь на якомусь етапі розвитку стався страшенний збій, що пустив під укіс гідне майбутнє України: європейське за соціально-політичними та економічними стандартами і в той же час - наповнене яскравим самобутнім, глибоко національним змістом.
>>>
Раби, підніжки, грязь, совки!
Цьогорічне відзначення Дня дурня у Верховній Раді надовго запам'ятається українцям - воно увійде у літопис новітньої історії України черговою ганебною сторінкою. Першого квітня 2009 р. депутати відтягнулися що називається "від душі", "на всі сто" та ще й з лишком! Проявили не лише маніакальну ненависть до Президента України Віктора Ющенка, наблизивши дату президентських виборів, але й переконливо засвідчили свою безнадійну "совковість", затвердивши постанову про святкування 26 червня 90-річчя від дня утворення комсомолу України. "За" проголосував 251 народний ДЕГЕНЕРАТ.
>>>

Любіть Росію!
Братам-малоросам
"Дорогі мОї (з обов'язковим наголосом на "О") українці! Послухайте, що я вам зараз скАжу! Звертаюсь до вас, як Ачільниця Уряду й майбутній Президент України. Любі співвітчизники, мАлю вас, благаю: любіть Росію, як сонце, любіть! Любіть її, як люблю я!
Просто любіть Путіна! Любіть Мєдвєдєва, любіть Газпром!"
>>>
Леді Ю: "ориентация - север!"
Як би це не було прикро, але доводиться з превеликим сумом констатувати, що теперішня політика українського уряду на чолі з Юлією Тимошенко підтверджує найгірші припущення та найтривожніші очікування. Різка, на 180 градусів зміна курсу нині видається доконаним фактом, як стали ясними і справжні стратегічні цілі, що переслідуються Леді Ю.
>>>
Словничок для "просто" Юлі,
або
Цей жахливий, жахливий, жахливий мАсковскій акцент
(ДОПОВНЕНО)
Прослуховуючи промови прем'єр-міністра України, лідерки БЮТ Юлії Тимошенко, мимоволі звертаєш увагу на численні й постійно повторювані нею ті ж самі словесні огріхи, мовні ляпи. Вербальні вихиляси, якими Леді Ю вперто й невтомно ошелешує публіку, давно набули ознак "хронічної хвороби", яка лишень дедалі прогресує: перспективи на одужання й близько не проглядаються.
>>>

ЧАСТИНА - ІІI
МАЙБУТНЄ. NET
(перші дві частини дивись тут)
|